Питання надання відпусток під час воєнного стану залишається одним із найпоширеніших серед працівників та роботодавців. Багато хто переконаний, що право на щорічну відпустку є абсолютним і роботодавець не може відмовити в її наданні. Проте воєнний стан вніс суттєві корективи до трудового законодавства.
Загальне правило: право на відпустку залишається
Право працівника на відпочинок гарантоване Конституцією України, Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки». Однак під час воєнного стану діють спеціальні правила, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Саме цей закон дозволив роботодавцям у певних випадках обмежувати реалізацію права на відпустку.
Так, може.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Також надання щорічної основної відпустки може бути обмежене тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Тобто якщо працівник має право на більш тривалу щорічну відпустку (наприклад, педагоги, особи з інвалідністю чи інші категорії працівників), роботодавець може надати лише 24 календарні дні, а решту перенести на період після припинення або скасування воєнного стану.
Найширші повноваження роботодавець має щодо працівників, які:
- залучені до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури;
- виконують роботи з виробництва товарів оборонного призначення;
- виконують мобілізаційні завдання або замовлення.
Таким працівникам роботодавець може відмовити в наданні будь-якого виду відпустки. Виняток становлять лише відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною до трьох років.
Ні.
Закон надає роботодавцю право відмовити, але не зобов'язує його це робити. Більшість роботодавців продовжують надавати відпустки відповідно до графіків, якщо це не створює ризиків для роботи підприємства.
Тому кожна ситуація оцінюється індивідуально з урахуванням виробничої необхідності, кількості працівників та специфіки діяльності підприємства.
Невикористані дні не зникають.
Якщо через воєнний стан працівник не зміг використати належну йому відпустку, такі дні переносяться на майбутній період. Крім того, при звільненні працівник має право на грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки.
Важливий нюанс 2026 року
У травні 2026 року Конституційний Суд України ухвалив рішення, яким визнав неконституційним обмеження щодо окремих категорій працівників, для яких мінімальна тривалість щорічної основної відпустки перевищує 24 календарні дні, зокрема неповнолітніх осіб та осіб з інвалідністю. Це рішення може вплинути на подальшу практику застосування статті 12 Закону № 2136.
Висновок
Під час воєнного стану роботодавець дійсно може відмовити працівнику в наданні відпустки або обмежити її тривалість до 24 календарних днів. Проте таке право не є безумовним і повинно застосовуватися з урахуванням вимог Закону № 2136 та реальних потреб підприємства.
Головне, що варто пам'ятати працівникам: невикористані дні відпустки не втрачаються, а можуть бути використані після завершення воєнного стану або компенсовані при звільненні.